Шановні вчителі !
Вітаю Вас з професійним святом !
Що перша заповідь учителя – любити!
Це, перш за все, життя,
Бо в ньому жити:
Посіяти, плекати і радіти;
І знати, що добро росте,
Що вклав ти частку серця
В це створіння
І мудрість й душу,
Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,
Воно ж бо вічне,
В терніях воно.
А друга заповідь учителя – любити!
З натхненням діяти, творити,
Шукати і знаходить сходи,
І підійматись до зірок,
А кожним кроком є урок.
Ще й третя заповідь учителя – любити!
З своєю совістю дружити,
Щоб час пройшов
Й лови себе на слові:
Дорога вчителя вся виткана з любові!

Різнорівневі завдання з теми : „Розвиток зв’язного мовлення. Підготовка до написання твору – роздуму за власними спостереженнями” (8 клас)

Усний  твір – роздум про вчинки людей

Завдання

Допомога

ІІ рівень 1. Згадайте, що таке роздум ? З яких частин він складається ? 2. Який стиль мовлення вживається найчастіше у творі – роздумі ? 3. Які за характером бувають вчинки людей ? Які вам доводилося спостерігати ? 4. Продовжіть таблицю хороших і поганих вчинків :      ХОРОШІ ВЧИНКИ                   ПОГАНІ ВЧИНКИ       Посадити дерево                      Зламати гілку      Допомогти хворому                  Сказати неправду 5. Усно складіть декілька зв’язаних між собою речень про вчинки людей, користуючись схемою, допоміжними словами. ІІІ рівень 1.     Що таке роздум ? Поясніть схему Т – Д – В 2.     У поданих прислів’ях знайдіть хороші та погані вчинки людей : „ Хочеш їсти калачі – не сиди на печі ”, „ Не кажи „ гоп ”, доки не перескочиш ”, „ Семеро одного не ждуть ”. 3.     Які ви ще знаєте прислів’я про вчинки людей ? Які вчинки людей вам довелося спостерігати? Ваше ставлення до цього. 4.     Який стиль мовлення найкраще вживати при викладі спостережень ? Скласти твір – роздум про вчинки людей, розкривши значення самого терміну „вчинки”. ІV рівень 1.     Що таке роздум? З яких частин він складається? Поясніть схему : Т – Д – В . 2.     Продовжити список хороших та поганих вчинків людей за власними спостереженнями. Підкріпіть прикладами : Затримати порушника кордону                                   Забруднити джерельце                                         Врятувати потопаючого                                   Сказати неправду                                  Загасити пожежу                                Вдарити однокласника 3.     Підберіть антоніми до поданих словосполучень : зламати дерево, насмітити в кімнаті, поводитися нечемно, забруднити джерельце, кричати на товариша. Висловити свою думку щодо хороших і поганих вчинків людей. Навести приклади. Складіть усно твір – роздум за власними спостереженнями про хороші та погані вчинки людей. Дайте йому заголовок.

Т – тези Д – докази В – висновок Стилі мовлення : -         науковий; -         публіцистичний; -         розмовний; -         художній Тире між підметом і присудком Стилі мовлення Антоніми Омоніми Синоніми Розділові знаки при прямій мові, заміна непрямої мови прямою.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

Тема. Що означає бути другом ?

За словами письменника Елберта Хаббарда :„Ваш друг – це людина, яка знає все про вас, і ви все одно їй подобаєтесь”.  А Ральф Волдо Емерсон написав : „Єдиний спосіб мати друга – бути ним”.

1.     Виконайте це завдання з партнером.

Які риси повинен мати ваш друг? Що робить людину добрим другом? Запишіть риси доброго друга .

2.     Марк Твен говорив : „Справжній обов’язок друга – підтримувати вас у поганому. Ніхто не буде підтримувати вас, коли ви робите щось добре”. Обговоріть це твердження з партнером. Тоді вирішіть, чи ви погоджуєтесь з цим твердженням. Обґрунтуйте вашу відповідь.

3.     Придумайте власну цитату про дружбу.

Тема. Жити в суспільстві – означає спілкуватись

1.     Які образи та асоціації у вас виникають із словом „спілкування”?

2.     Які однокореневі слова ви можете придумати до цього слова ?

3.     Пригадайте, в яких справах протягом дня вам треба було знайти порозуміння з іншими.

4.     Обговоріть в парах, в яких ситуаціях люди спілкуються між собою.

5.     Спробуйте попросити свого сусіда або сусідку по парті дати вам ручку, не користуючись словами. А тепер – не допомагаючи собі словами, жестами, рухами. Чи досягли ви своєї мети? Чи зрозуміла вас людина? Як ви думаєте чому? Обговоріть це з вашим партнером або партнеркою по парті. Що може зробити спілкування більш успішним?

6.     Пригадайте ситуації життя, коли ви розуміли, що ваш партнер або партнерка вас не слухають. Обговоріть в парах : що ви відчули тоді ? Чи було вам приємно ? За якими ознаками ви здогадалися, що вас слухають ? Що означає бути активним слухачем?

7.     Потренуйтеся в навичках активного слухання зі своїми рідними та друзями. Поміркуйте, чи може використання активного слухання вплинути на ваше життя, як саме .

8.     Спробуйте поспостерігати за ситуаціями спілкування і визначити чому люди інколи не розуміють один одного. Зробіть невеличкий перелік таких чинників.

9.     Поясніть, як ви розумієте вислів філософа : „Чим раніше людина осягне основні правила спілкування, тим менше помилок вона зробить, тим менше завдасть шкоди собі й іншим”. Спробуйте сформувати декілька основних правил спілкування, якими ви керуєтесь у своєму житті.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 10 – 11 КЛАСІВ З ТЕМИ « ПОБУДОВА ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ»

Завдання І

1.     У тексті публіцистичного стилю ( 250 – 300 слів ) :

•   визначити тему та головну думку;
• поділити текст на смислові частини;
• визначити підтему кожної частини;
• скласти короткі тези до кожної частини;
• доповнити кожну тезу взятими з тексту фактами;
• зробити висновок

Зразок тексту

ПОЕТОМ ЗРОБИЛО ПОТРЯСІННЯ

Був березень 1920 року, коли старшина армії УНР Євген Маланюк  востаннє з'явився у своєму рідному Новоархангельську. Це степове містечко на березі Синюхи на якийсь час опинилося в руках війська Петлюри, хоча було вже ясно, що ненадовго. Він ще встиг побачитися з невісткою і сказати їй, щоб попередила Сергія, молодшого його брата, аби той заховався. Сергій був більшовиком, але Євген не хотів, щоб він загинув. Сила родового почуття виявилася дужчою за ненависть.

Та й не ненавистю, а болем, холодом відчаю, невисловленим криком була переповнена того дня душа старшини Маланюка, який знав, що додому йому вже не повернутися ніколи.

Принаймні — живим. Звідки йому було знати тоді, у березні 1920-го, що повернеться він сюди вже столітнім, що постане гранітним погруд­дям посеред свого Архангорода, неподалік від вулиці, названої його іменем, що на будинку колишнього земського реального училища в Єлисаветграді, де він учився на початку століття, з'явиться меморіальна дошка на його честь,-його, проклятого тією владою, яку встановлю­вав його брат Сергій?

У місті з дивною назвою Кіровоград відбулася Міжнародна наукова конференція «Євген Маланюк: література, історіософія, культуро­логія» -— хіба з тієї далечі 1920-го можна було прозирнути аж у кінець століття? Залишається хіба що відчайдушне вірити, що на зміну поразкам приходять перемоги, хай і трудні.

Поетом його зробило саме потрясіння поразкою. Коли викричиш свій «ярий біль» у поетичному слові — душа втишується. На якийсь час, звичайно. Бо нікуди не подітися від проклятих питань: чому і цього разу, ледве зіп'явшись на ноги, українська нація була поглинута стихією підкорення? Де причини саме такого її історичного фатуму?

Думка Євгена Маланюка весь час оберталася навколо двох явищ, які визначили українську долю у 1917—1920 роках. Одне з них — біль­шовизм, привнесений іззовні, але не без успіху висіяний і на україн­ському полі,

Друге явище, яке було предметом постійних болючих роздумів нью-йоркського інженера Євгена Маланюка, - малоросійство.

Таким уже був хрест Євгена Маланюка.....йому судилося бути «ук­раїнським Єремією», прокляття якого мали випекти рабську кров у співвітчизників, щоб силу нашому національному організмові давала кров здорова» дужа, горда. Йому нелегко було говорити холодним тоном історика. «Ярий крик» викрешував публіцистичні тони, а зосе­редженість на одній великій думці-пристрасті оберталася катего­ричністю й часом однозначністю присудів чи оцінок.  Але  ми повинні розуміти, що другою стороною цієї безжальної національної самокри­тики була любов: любов-відчай, любов-мука, любов-ностальгія,

Був він, отож, ще й українським Овідієм, і чи є в нашій поезії ще одна така пронизлива ностальгійна нота, як у ліриці Євгена Маланюка?

Можливо, колись настане час, коли Україна матимиме свій Націо­нальний Пантеон, у якому знайдеться місце для її великих вигнанців — Михайла Драгоманова, Володимира Винниченка, Євгена Маланюка

( Із журналу)

2. Скласти оповідання на самостійну обрану тему, згадавши його побудову :

• Оберіть тему, з якою найбільше обізнані
• Сформулюйте основну думку
• Визначте, які життєві епізоди, факти дійсності можуть лягти в основу оповідання
• Продумайте сюжет
• Продумайте описи, які ви включите в оповідання

Завдання ІІ

1.     Написати твір – роздум на тему : « Життя! У ньому стільки переконуючої сили і повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість»   ( А. Любченко ):

• сформулювати тезу;
• навести 2 – 3 приклади, які найкраще аргументуватимуть ваші міркування;
• проілюструвати свої думки посиланнями  на приклади з художньої літератури;
• сформулювати висновки.

2.     Дати оцінку історичній події (на ваш вибір) ХХ століття, розподіливши її на частини та вказавши на проблему, яку ви порушуєте. 

Завдання ІІІ

1.     Написати роздум – пояснення про те, як ви розумієте висловлювання

     Володимира Черняка : « Я – людина, і це мене багато до чого зобов’язує »:

•      сформулюйте тезу;
•      наведіть два – три переконливі  докази, які найкраще аргументуватимуть ваші міркування;
•      посилайтесь на приклади з художньої літератури (укажіть проблему, порушену письменником, назву твору, художній образ, через який проблему розкрито);
•      посилайтесь на історичні факти або випадки з життя;
•     зробіть власні висновки.

2.     На основі тексту С.Васильченка «Шлях із безвиході» зробити наступні завдання:

Зразок тексту

ШЛЯХ ІЗ БЕЗВИХОДІ

Подивився хлипнівський маляр на Тарасові малюнки та й каже: «Еге-ге, козаче! Та з тебе буде маляр, та ще й путній маляр... Щоб не було од панів нарікання, що я, не спитавшись, беру до себе в науку їхніх кріпаків, сходи ти спершу у Вільшану до управителя, хай дасть записку на дозвіл».

Не чув на себе лиха Тарас, — біг до Вільшани, землі не чуючи під собою... Побачив здалеку високі палати. Забилося серце, мов щось по­чуло на себе...

Ох, палати, палати... Бодай ви уже й терном були позаростали.

Панська контора. Управитель пана послухав хлопцевої мови та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба». — «Нащо ж я вам?» — «Оддамо тебе в кухню до кухаря». — «А як я хочу в маляри?» Засміявся управитель, засміявся писар, всі, хто був у конторі. Видно, що ще не учений. «Забув, що кріпак». Управитель, пересміявшись: «Ось як нагодуємо ми тебе кашею, то будеш дякувати й за кухаря».

Раптом одчув Тарас, що він — зв'язаний, і не зараз, а давно вже. Спробував борсатись — аж на ньому залізні ланцюги. Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють... Раніш ці розмови не дуже  вражали хлопця — хотілось радощів, і він одганявсь од них, як од мух. Тепер лягли вони на нього всією страшною своєю вагою. Раб...., невільник, довічний попихач. Не минеш того, не викрутишся. Сонце йому потьмарилось і світ потемнів, почорніло якось село, небо синє – і те помарніло... Прощай, малярство, Оксана, все... Стрепенувся, і в грудях забилось, в голові замутило. Коли так... Тарас чув, що багато пан сільських людей то там, то там не видержували панщини і накладали на себе руки. Тільки дарма він рівняв їх до себе. Коли він прибіг до глибокого ставу і став над ополонкою, ноги в нього затремтіли, і якась не­відома сила, здалося — Оксана, так турнула його од ополонки, що він летів від неї, аж спотикався. Перед очима встали затурбовані, злякані обличчя сестри Катерини, Оксани, що, здавалось, казали: «Що це тобі, Тарасе!» Пригріло, осміхнулось сонце, як мати, і він одчув, що зв'яза­ний з ним, із  життям, такими мотузками, що ніколи не вистачить у нього сили перервати їх...

Примарилось, як темного вечора зіходить над селом золота зоря...

Хтось шепоче:

— Це твоя... а ти, дурний, хотів...

Натовпом плинули думки.

Пригадалось малярство, мрії, і з нутра стала підійматись якась могуча, міцна сила, що прагне боротьби... та гаряча, таємна, невиразна надія, що з нього вийде... мусить вийти... «Тарасе, .що це тобі прийшло в голову... Тебе ж на щось буде треба!» І Шевченкові стає соромно сест­ри, Оксани, себе самого... і він починає виправдовуватись: «Та то я так тільки, спробувати, як воно...»

Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся...  Він сів на перила гребельки і заплакав,

«Важко жити, а як же хочеться жить...»

                  (За С. Васильченком)

1.     Докладно перекажіть текст (усно).
2.     Що, на вашу думку, допомогло Тарасові подолати відчай і не зради­ти свою долю? Скласти свій текст – міркування.
3.     Доповніть переказ роздумом на тему: «Яку людину можна вважа­ти сильною?»

Шановні колеги !

Вітаю Вас зі святом 1 Вересня !

Ось знову в школу Ви ідете
В цей вересневий світлий день;
Де Ви натхнення це берете,
За що так любите дітей?
У них вкладаєте всю душу
І, як на світі жить, вчите.
Ніщо Вас, вірю, не примусить,
Лишити діло це святе.
Бо Ви народжені для нього;
Мов діти рідні Вам учні,
Ви їх виводите в дорогу,
У світ, на простори ясні.
Й немає більшої Вам втіхи,
Коли уперше малюки
Долають у науці віхи
Й виводять старанно рядки.
І прагнете Ви їх навчити
Як штурмувати висоту
І що в майбутньому робити,
Щоб вся земля була в цвіту.
Хай добре Вам весь час живеться
Без горя, смутку та біди,
А галаслива хай малеча
Приносить радість Вам завжди!