29 квіт. 2012 р.

Тема педагогічної ради. ГОТОВНІСТЬ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

       Мета:      
  • формувати у педагогів розуміння Державного стандарту початкової  загальної освіти, як норм, гарантуючих доступність, якість та ефективність освіти;   
  • об’єктивно оцінити готовність початкової школи до роботи у нових умовах;
  • скласти план дій адміністрації та педагогічного колективу школи, який необхідно виконати до початку введення Державного стандарту початкової загальної освіти.
Задачі:
1.    З’ясувати істотні характеристики нової якості початкової освіти та особливості її досягнення в умовах школи.
2. Виявити готовність усіх суб’єктів навчального процесу до впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.
3.  Визначити  шляхи досягнення нової якості освіти у відповідності до особливостей і традицій навчально-виховного процесу у школі.
Форма проведення педради – «круглий стіл» (висуваються різні точки зору з відповідної проблеми для виявлення істини. Передбачається, що кожний висловить свою думку з питання, ознайомиться з думкою колег. Учасники педради сидять групами, обличчям один до одного).
За складом учасників: постійна  (у ній бере участь увесь педагогічний колектив).
За місцем і роллю в навчально-виховному процесі: стратегічна  (педагогічна рада проводиться для визначення лінії поведінки колективу, системи спільних поглядів на діяльність школи. Результат роботи – перспективний план дій, розрахований на декілька років).
У ході підготовки до педради  передбачається:
  • Створення творчої групи  з підготовки засідання педради.
  • Оформлення в методичному кабінеті виставки літератури «Модернізація змісту початкової освіти».
  • Визначення кола питань, які  розкривають тему педради.
  • Розробка діагностичного інструментарію для вивчення проблеми.
  • Проведення досліджень серед педагогів, батьків.
  • Відвідування занять, виховних заходів з метою вивчення питання.
  • Підготовка методичного бюлетеня  щодо впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти
  • Підготовка  творчою групою проекту рішення педагогічної ради.
Інтернет-ресурси  педради:
          http://ippo.dn.ua/oblasni-zahodi/show/254/
Порядок денний
1.                      Особливості і традиції навчально-виховного процесу у початковій школі (відеосюжет про роботу школи стосовно мети і задач педради).
2.                      Головні аспекти Державного стандарту початкової загальної освіти (виступ заступника директора з НВР Куроп’ятник І.В.).
3.                      Психологічна готовність дитини до шкільного навчання (виступ практичного психолога Павлової Т.М.).
4.                      Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти (виступ учителя початкових класів Іванченко Р.В.).
5.                      Формування читацької компетентності молодших школярів (виступ учителя початкових класів Токарєвої Н.В.).
6.                      Погляд усіх учасників навчально-виховного процесу (педагогів, адміністрації, учнів, батьків) на мету-результат сучасної початкової освіти і шляхи досягнення цього результату у сучасних умовах.
ХІД ПЕДРАДИ
1.    Демонстрація відеофільму «Особливості і традиції навчально-виховного процесу у початковій школі».
В основу фільму ввійшли матеріали відкритих уроків, виховних заходів, під час яких ведеться робота над формуванням  ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційно-комунікаційної; простежується екологічна спрямованість освіти, використовуються  здоров’язбережувальні технології.
2.  Виступ заступника директора з НВР Куроп’ятник І.В. «Головні аспекти Державного стандарту початкової загальної освіти»
Початкова школа знаходиться на передових засадах реформування національної освіти. Чи цікавим буде навчання? Чи комфортно буде маленькому школяреві? Ці та інші питання непокоять кожного, хто пов’язаний зі школою, як державним інститутом.
 Щоб навчальна діяльність була радістю, має бути така організація навчання, за якою дитина стає активним учасником процесу засвоєння знань, тоді пізнавальний інтерес і задоволення від процесу та результату навчання дає моральний, психологічний комфорт, розуміння особистого успіху. З цією метою міністерство освіти розпочало роботу по модернізації змісту початкової освіти. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011р. було затверджено новий Державний стандарт початкової загальної освіти.
 Результати навчальних досягнень учнів початкових класів зумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та удосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти.
 У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти.
 Результати навчальних досягнень учнів початкових класів зумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та удосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти.
 Так, позитивними змінами нової редакції зазначеного документа є:
·        забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти;
·        особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;
·        формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційно-комунікаційної;
·        розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;
·        використання здоров’язбережувальних технологій;
·        екологічна спрямованість освіти;
·        передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах;
·        посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь ''Природознавство'', та Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах;
·        передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;
·        в освітній галузі ''Технології'' виокремлено змістову лінію ''Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями'', тому Базовим навчальним планом передбачено по 2 тижневі години у 2-4 класах на зазначену освітню галузь.
 Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра.
У змісті кожної освітньої галузі передбачено діяльнісну лінію.
 На варіативну складову відведено по 2 години у 1, 2, 3 та 4 класах.
 Документ максимально зрозумілий для вчителя (за численними відгуками), отримав схвальні відгуки громадськості, погоджений у зацікавлених міністерствах та відомствах.
 Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти розпочнеться з 1 вересня 2012 року.
 Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей та на створення ефективних механізмів їх запровадження.
 Навчальні програми – це передовсім системні документи, які визначають цілі та завдання кожного предмету, його зміст, основні види навчальної діяльності, результати навчальної діяльності, форми контролю та оцінювання результатів навчання. Відтак, результати навчальної діяльності школярів у значній мірі спричинені якістю навчальних програм, особливо, коли йдеться про початкову школу.
 Позитивною ознакою проектів нових навчальний програм є те, що в них задекларовано засади компетентісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Так, у програмі з української мови для шкіл з українською мовою навчання окрім мовної та мовленнєвої змістової лінії розподіл змісту здійснюється за двома новими змістовими лініями – соціокультурною та діяльнісною. При цьому діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших школярів уміння вчитися, організовувати свою працю для досягнення результату, виконувати мисленнєві операції і практичні дії, володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.
 Навчальна програма з літературного читання спрямована на формування читацької компетентності молодших школярів – базової складової комунікативної і пізнавальної компетентностей; передбачено ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.
 У навчальній програмі з математики ознак особисто орієнтованого навчання, спрямованого на особистісні досягнення учнів набув розділ програми – "Державні вимоги до навчальних досягнень школярів.
 У навчальній програмі з основ здоров’я з метою формування здоров’язбережувальної компетентнтності зміст та вимоги до навчальних досягнень учнів сформовано на діяльнісній та ціннісній основі. Зміст навчального матеріалу наскрізних тем "Соціальна складова здоров’я" та "Психічна і духовна складова здоров’я" доповнено актуальними темами, спрямованими, зокрема, на спонукання учнів до самостійного прийняття рішень; практичні роботи спрямовані на моделювання поведінки учнів
 У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він конкретизує навчальну програму, показує, який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує учнів щодо методики роботи. Він також потрібен під час підготовки учнями домашніх завдань, повторення матеріалу тощо.
 Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеженими. Тому, крім підручника, слід використовувати додатковий матеріал.
Щоб педагогічний вплив на молодших школярів був ефективним, маємо подбати про такі умови навчально-виховної взаємодії:
·        гуманність навчально-виховної взаємодії;
·        цілісність і системність навчально-виховного процесу;
·        особистісну спрямованість навчання і виховання;
·        дієву співпрацю вчителів, які працюють у конкретному класі;
·        взаємну узгодженість вимог школи і батьків до виховання і розвитку дитини.
 Для реалізації зазначених умов необхідно, щоб зміст, методи навчання, ритм уроку, режим дня і тижня, етика спілкування, робота з батьками, дизайн середовища – все працювало на дитячі потреби і вікові можливості, сприяло розвитку дитячих здібностей, не шкодило фізичному і психічному здоров’ю.
 «Особистість виховує особистість – це азбука виховного процесу» Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О. Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних .цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.
 Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікацій, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему “учень-технологія-учитель”, за якої викладач перетворюється на педагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.
Новий Державний стандарт початкової загальної освіти покликаний підняти початкову освіту на якісно новий рівень. Він передбачає поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток.
3.  Виступ практичного психолога Павлової Т.М. «Психологічна готовність дитини до шкільного навчання»
Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.
 У складному комплексі якостей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову.
 Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові друзі тощо). Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо.
 Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня.
 Навчання в сучасній школі потребує також розумової готовності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати в них суттєві особливості, міркувати і робити умовисновки).
 Крім того, діти мають володіти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань).
 Велику роль відіграє емоційно-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач тощо.
 Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.
 Дані досліджень з учителями початкових класів та вихователями дошкільних установ, дають змогу робити висновки про те, що частина дітей у класі не готова до навчальної діяльності.
 Особливо часто виявляється недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам доцільно було б долучитися до процесу підготовки дитини до навчання.
 Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному вікові особливості мислення: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.
 Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'являються і підтримуються лише зусиллям учителів.
 Оцінювання навчальної роботи сприймається як оцінювання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричинили тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похвала допоможе дитині зняти емоційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестиліток він може тривати впродовж місяця.
 Мета досягається набагато успішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи.
 Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.
 Навчальна діяльність у сучасній школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви).
 Представляємо вправи, які сприятимуть розвитку пізнавальних процесів дошкільнят. Вони пропонуються батькам для успішної підготовки дитини до школи.
 Вправи для розвитку точності сприймання
 Батькам пропонується упродовж кількох секунд продемонструвати дітям картку чи малюнок, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого кольору, і поставити наступні запитання перед дитиною:
 • Яких листочків більше — жовтих чи зелених?
 • Усього листочків більше чи менше п'яти?
 Батьки упродовж кількох секунд, демонструють дитині картку чи малюнок, на якому зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:
 • Яких кольорів кульки?
 • Яких найбільше?
 • Яких найменше?
 Вправа для тренування обсягу зорового сприймання
 На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упродовж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: скласти найкоротше слово з поданих складів; скласти якомога більше слів, що означають назви рослин, тварин.
 Орієнтовні набори складів: ра-к, ма-к, ле-в, со-м, ду-б, пе-с, кі-т, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.
 Вправи для розвитку уваги
 Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.
 Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги
 Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів: які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо); які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).
 Вправа для розширення і звуження уваги
 Гуляючи, батьки можуть запропонувати дитині уважно роздивитися вітрину магазину (продуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені у вітрині предмети. Батько говорить слово «вітрина», а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотному порядку: від найменшої деталі перейти до цілого.
 Вправи на розвиток пам'яті
 Пам'ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.
 У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування в бік зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що за вмілого керівництва їхньою навчальною діяльністю діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Поліпшити пам'ять шестиліток можна, використовуючи певний набір вправ.
 Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті
 Батькам пропонується зачитати дитині список із 12 не пов'язаних між собою слів:
 Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза.
 Дитина записує або відтворює усно те, що запам'ятала.
 Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарвлення: канікули, радість, вікно, дерево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров.
 Батьки визначають кількість відтворених слів та їх емоційне забарвлення, що може бути додатковою інформацією про емоційний стан дитини.
 Вправа на розвиток асоціативної пам 'яті
 Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Завдання дитини — створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.
 Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, краватка, кіно, справедливість, директор, камінь, ключ, терези.
 Вправи на розвиток мислення
 Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання мислиннєвої задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2, 3).
 Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положення. Використовуючи дані вправи, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.
 Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини
 Батьки дають дитині завдання:
 • назвати три слова, що починаються з букв м, г, д;
 • назвати чотири тварини на букву с;
 • назвати чотири ягоди на букву к;
 • назвати п'ять міст на букву р;
 • назвати три квітки на гчи на м;
 • назвати чотири держави на букву а;
 • назвати шість імен на букву в.
 Вправа на розвиток творчого мислення
 Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад, озеро, олівець, ведмідь або весна, дерево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.
 Вправи на розвиток мовлення
 На початок шкільного періоду дитина вже володіє певним словниковим запасом і мовною граматикою. Новим у формуванні мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння граматикою письма, збільшення кількості слів і речень у письмових роботах, зростання швидкості письма і його якості. Засвоєнню письма повинно передувати оволодіння читанням, успіхи в якому залежать від батьків, які повинні зацікавлювати дитину дитячими книжками, стимулюючи запам'ятовувати малюнки і літери, які відповідають їм. Користуючись певними вправами, можна розвивати у дитини як мовлення, так і письмо.
 Вправа для розвитку логічного мислення
 Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За бажанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичною оповідання, але обов'язково включаючи те, що зображено на листівці. Потім естафета передається іншому членові родини. Той, хто продовжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє розвитку логічного мислення.
 Вправа на розвиток мовної активності
 Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повинна розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.
 Вправи на розвиток уяви
 Уява в шестирічному віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі учіння вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою та керованішою.
 Інтенсивно формується творча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви. Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви.
 Вправа на розвиток випереджального відображення реальності
 Дитині зачитується початок речення, наприклад: «Я пішла(ов) до ванної кімнати вмиватися, відкрила(в) кран і тут раптом...» Завдання дитини — скласти якомога більше варіантів її закінчення. Варіанти повинні містити в собі описи незвичайних, іноді фантастичних подій. Ця вправа розвиває здатність швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи фантазій і сміливо поєднувати їх із повсякденними подіями.
 Особливо важливо, готуючи шестиліток до школи, звернути увагу на рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява), які допоможуть дитині під час формування навчальної діяльності, яка стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає у засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь.
 Через це розвиток когнітивної сфери шестиліток потребує інтенсивного удосконалення.
 Дані наукових досліджень свідчать, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається в роки вікового дозрівання. За результатами зарубіжних досліджень, удосконалення пізнавальних процесів здійснюється більше ніж на 25% до шести років, на 50% — до восьми років, на 75% — до 12 років від загального розвитку, що вказує на велике значення ролі дитинства в інтелектуальному розвитку дитини. Психологи вважають, що на етапі розумового становлення особистості школяра батькам слід акцентувати увагу на розвитку пізнавальних процесів дитини та вдосконалювати їх за допомогою спеціальних вправ.
4.                      Виступ учителя початкових класів Іванченко Р.В. «Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти»
Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дитини. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове появляється в житті поступово і не збентежує лавиною переживань.
В.О.Сухомлинський
     Понад тридцять років мають тісний зв’язок між собою загальноосвітня школа № 17 та дитячий заклад «Топольок». Це відбувається не тому, що вікна цих закладів дивляться одне на одного. Педагогічні колективи здавна прийшли до висновку, що працювати окремо просто неможливо. Проблема наступності між початковою ланкою та старшими групами дитячого садка завжди була для нас актуальною. Ми віднесли її до числа найважливіших.
     Великий енциклопедичний словник трактує термін «наступність» як зв’язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. У суспільстві означає передачу й засвоєння соціальних та культурних цінностей від покоління до покоління.
     Одним із факторів, які забезпечують ефективність освіти, являється неперервність і наступність у навчанні. Під наступністю розуміється неперервність на межах різних етапів або форм навчання  (дитячий садок – школа, школа – ВНЗ, ВНЗ – післядипломна освіта), тобто в кінцевому    результаті – єдина організація цих етапів або форм в рамках цілісної системи освіти.
Наступність між дошкільним вихованням і шкільним навчанням дітей завжди належала до числа найважливіших педагогічних проблем. Чому проблема наступності знову піднімається у Державному стандарті початкової загальної освіти? Чому не зникають претензії з боку школи на адресу дошкільних закладів, а з боку працівників дитячих садків – до  вчителя початкової школи? Це обумовлено не тільки важливістю даної проблеми і необхідністю її коректувати у відповідності до соціальної ситуації. Ми давно зрозуміли, що головна причина такого положення в тому, що вона вирішувалась «співпрацюючими» паралельно. Дошкільна ланка і початкова ланка школи являли собою дві сторони, які були розмежовані, і кожна сторона розв’язувала свої проблеми самостійно.
   Якщо аналізувати стан розв’язання цієї проблеми, то потрібно підкреслити, що найменше всього взаємодія між дошкільними працівниками і вчителями молодшої школи спостерігається в цілях навчання. Сьогодні технології навчання досягнули такого рівня, що будь-які знання можна було б дати дитині, незалежно від її віку. Тому на сьогоднішній день практичних працівників дошкільних закладів і  початкової школи хвилюють не стільки проблема цілей і змісту навчання (чому вчити? і навіщо вчити?), скільки методів і засобів (як вчити?). На цьому виникли протиріччя між ведучими лініями навчання і виховання дітей вказаного віку, які визначають успішність всього подальшого гармонічного розвитку дитини і фактичної орієнтації на штучну акселерацію, пришвидшене навчання, поспішне «оминання» окремих стадій дитячого розвитку.
   Розроблені зараз шляхи розв’язання проблеми наступності не завжди відповідають науковим теоріям про самоцінність кожного періоду розвитку дитини, а процес виховання і навчання не орієнтується на вікові особливості і можливості дітей. Більше того, розуміння вікового періоду розвитку ставиться у залежність від організаційних сторін системи навчання.
   У системі навчання існує тенденція: старша ланка диктує свої вимоги до попередньої. З цієї точки зору всім здається, що ВНЗ вказує школі, якого випускника їй готувати, старша школа дає свої вимоги основній, та в свою чергу до початкової… У свою чергу, початкова школа стала прискіпливіше встановлювати вимоги вступання дошкільників у школу.
   Науковці пропонують розглядати наступність між дошкільною та початковою ланками освіти як зв’язок і злагодженість кожного компонента освіти (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації), які забезпечують ефективний послідовний розвиток дитини, її успішне виховання і навчання.
   Всю роботу з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку ми будуємо, керуючись принципом «не нашкодь» і спрямовуємо її на збереження здоров’я, емоціонального благополуччя, розвиток індивідуальності кожної дитини. В дошкільному віці особливу увагу треба приділяти формуванню психологічної готовності до школи, розвитку сприйняття, уяви, художньо-творчій уяві дітей. Тому вихователі посилили роботу по вихованню морально-вольових якостей, самостійності, ініціативності. Ці напрямки діяльності дошкільного закладу «Топольок» стали ведучими.
   Для оновлення змісту та гуманізації цілей дошкільної освіти є належне підґрунтя: ціла когорта корифеїв – психологів і педагогів, вітчизняних і зарубіжних фахівців, науковців і практиків, великих просвітників-гуманістів, які лишили нам безцінний спадок. Це, насамперед, Л.С.Виготський, Л.А.Венгер, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський.
   Що становить сутність цього спадку – його основну думку? Маленьку істоту, що лише починає свій життєвий шлях, необхідно вправляти у двох основних галузях знань – у пізнанні своєї індивідуальності (власних потреб, цілей, ідеалів,  особливостей, можливостей тощо) та умов життя, від яких вона залежить і на які сама впливає. За цією логікою основне завдання батьків і педагогів – створення сприятливих умов для відкриття та освоєння дошкільником двох основних життєвих реалій – власного «Я» та навколишнього світу.
   Саме на розв’язання цих основних завдань спрямовано зміст Державного стандарту початкової  загальної освіти.
   Виконуючи завдання наступності між дошкільною та початковою ланками, педагоги повинні продовжити розвиток молодшого школяра в цьому напрямку.
   У дошкільному закладі забезпечується зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовуються екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).
   Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.
   У дитячому садку розвивається практика попереднього знайомства з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.
   Взаємозв’язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговоренням програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі ми усвідомлюємо, що  підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.
   При переході з дитячого садка до школи дитина знайомиться з правилами поведінки у даному соціумі, вчиться жити за його законами. Школа повинна не тільки допомогти засвоїти дитині правила поведінки, але й збудувати власну позицію, визначити своє ставлення до життєвих цінностей. Учитель повинен знати про дитину якомога більше. Тому для вчителів і вихователів дитячого садка «Топольок» обов’язковою є координація дій щодо вихованців. 
    Склався певний алгоритм роботи:
·                       засідання методичних об’єднань;
·                       відвідування уроків у школі та заняття в дитячому садку;
·                       робота консультаційного пункту;
·                       загальні батьківські збори;
·                       робота Школи майбутнього першокласника;
·                       підготовка рекомендацій для батьків;
·                       підготовка посібників для майбутніх учнів;
·                       рекомендації практичного психолога .
   У перший раз, як правило, діти йдуть із задоволенням до школи. Але підтримувати ці відчуття дуже важко. Інтенсивна навчальна програма, вимоги вчителів та батьків, утома – вже це може визвати у першокласника страх перед школою. Тому профілактика шкільної дезадаптації є головною метою учителів та соціально-психологічнгої служби школи. Соціально-психологічна служба є важливою складовою роботи навчального закладу. Ця робота спрямована на вивчення рівня загального та інтелектуального розвитку дитини у групі однолітків, своєчасне вирішення навчально-виховних задач, враховуючи різні умови оточуючого середовища, умови підготовки до школи та умови навчання.
  З цією метою організовується «Школа майбутніх першокласників». Спільна робота вчителів, соціально-психологічної служби, керівників гуртків малювання, музики та батьків виявляє і забезпечує оптимальні умови для повноцінного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини. Значну увагу ми приділяємо формуванню психологічної готовності дитини до шкільного навчання, що включає інтелектуальну та фізичну готовність.
   Сучасний першокласник – шестирічна дитина. Підготовка до школи, подолання відставання у розвитку окремих систем, їїх (дитини) оздоровлення перед школою – це запорука успішної адаптації учня на першому етапі.
   З метою виявлення адаптованості першокласників у школі проводиться комплекс заходів, який включає:
- анкетування батьків;
- психодіагностику першокласників;
- вивчення мотиваційної сфери першокласників;
- соціометричні дослідження;
- оцінку інтелектуального розвитку дітей із порушенням шкільної адаптації;
- виявлення дітей із проблемами у фізичному розвитку.
  Анкетування батьків проводиться на батьківських зборах у листопаді, коли головними стають питання адаптації дітей до школи у першому класі, причини виникнення труднощів у навчанні та засоби їх подолання, чому дитина не бажає вчитися.
  Після проходження анкетувань, текстових досліджень, психодіагностики кожен із батьків може отримати консультацію психолога, рекомендації щодо розвитку пізнавальної сфери дитини. Результати також доводяться до відома вчителів, які працюють із дітьми, з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.
   Ми намагаємось збагатити поняття наступності новими змістовними компонентами:
·                       емоційний компонент сприяє урахуванню специфіки емоційної сфери особистості дитини, забезпеченню емоційної комфортності, пріоритету позитивних емоцій, побудові процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;
·                       комунікативний компонент сприяє урахуванню особливостей спілкування дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, забезпеченню безпосереднього й конкретного спілкування. Педагогічні колективи Гірницької ЗОШ № 17 та дитячого садка «Топольок» роблять все можливе для того, щоб створити гідні умови перебування дітей в наших закладах.
     Виходячи з усього вище сказаного варто відзначити, що діти, які саме у 1 класі нормально ввійшли у шкільне життя, успішно виконували завдання вчителя, переживали задоволення від своїх успіхів, як правило, успішно навчаються не тільки в початковій, а й в основній та старшій школі.
     У своїй роботі використовуємо принципи української етнопедагогіки:
·                       Вчи не страшкою, а ласкою (гуманне ставлення до дитини)
·                       Не бурчи, а навчи (педагогічна компетентність)
·                       Путню річ і дурень зрозуміє (доступність)
·                       Із самого початку думай, який буде кінець (послідовність та наступність)
·                       Не все одразу, а потроху та помалу, то буде користі чимало (послідовність та наступність)
·                       Хто собою керувати не вміє, той і іншого на розум не наставить (вимогливість до вчителя та вихователя)
·                       Учи народ, учись у народу (народність)
·                       Гни дерево, поки молоде, вчи дитя, поки мале (природо відповідність)
·                       Вчений, а кобили не запряже (зв’язок навчання з практикою)
·                       Ніщо не дійде до голови, як не побуває в серці (емоційність)
·                       Краще раз побачити, ніж тричі почути (наочність).
·                       Краще приклад, ніж наука (наочність)
5. Виступ учителя початкових класів Токарєвої Н.В. «Формування читацької компетентності молодших школярів»
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати конкретно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.
           Так, серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. У Державному стандарті початкової загальної освіти сформовані нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. Головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.
  Першого вересня шестирічна дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 11 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.
            Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Нам, учителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, швидко. Це одне з першочергових завдань вчителів початкових класів. Читання нерозривно пов’язане з письмом. У більшості випадків, якщо учень добре вміє визначити головну думку твору, робити висновки з прочитаного, тобто вміє  логічно мислити, то йому легше дається розв’язання задач з математики. Особливо важливо, щоб, починаючи з першого класу, діти вміли добре читати. Це запорука успішного читання в наступних класах.
            Мета вчителя початкових класів в тому, щоб сформувати молодшого школяра як свідомого читача, що проявив би цікавість до читання, володів міцними навичками читання, способами самостійної роботи з текстом і дитячою книгою (тобто читацькими, мовними, навчальними вміннями).
Завдання початкової освіти:
·        запалити в дитячому серці вогник допитливості;
·        збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;
·        формувати мовленнєві вміння;
·        розвивати інтерес до читання;
·        розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;
·        розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, творчі здібності;
·        пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним,  розвивальним;
·        забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;
·        навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;
·        виховувати національну самосвідомість, духовність.
       Починаючи з першого класу, вчителеві потрібно працювати над формуванням навичок техніки читання. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитись грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Це стосується і вивчення інших предметів. Читати зі швидкістю дорослого учневі особливо необхідно тоді, коли він закінчує початкову школу і переходить в середні класи. Той навчальний мінімум, яким має оволодіти учень з історії, біології, літератури та інших предметів в цих класах, вимагає, щоб діти добре уміли читати не лише вголос, але й про себе, в темпі, хоча б розмовної мови. Інакше виконання домашнього завдання через недосконалість техніки читання займатиме декілька годин, стане важким тягарем для учнів, викликатиме негативні емоції, негативний результат. Саме тому на уроках читання слід застосовувати різноманітні інноваційні технології, прийоми і вправи, які вдосконалюють зорове сприймання і вимову дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів.
       Без високої культури читання наголошував В.О.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та звукові аналізатори. На швидкість читання впливають багато факторів: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток антиципації – вміння передбачити наступні літери, слово. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно. Читання  настільки складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читання є дуже багато. І кожен з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.
Збагачення практики читання сприяє не довготривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять краще зберігає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку.
          Напівголосне читання (читання-гудіння). Саме воно було основним елементом навчання читанню в школі В. Сухомлинського. Учні класу читають вголос, але так, щоб не заважати товаришам. Поурочні п’ятихвилинки читання. Будь-який урок починається з того,  що діти відкривають книгу і 5 хв. читають у режимі читання-гудіння, а потім проводиться звичайний урок. Такі поурочні п’ятихвилинки дають тижневий тренаж об’ємом 120 хвилин.
          Читання перед сном. Це може бути невелике оповідання чи вірш. Останні події дня фіксуються емоціональною пам’яттю, і час, який людина спить, допомагає зберегти, зафіксувати останні події дня. Ось чому добре коли читання є останньою подією дня.
           Режим помірного читання. Після певного часу, коли дитина читала, їй необхідно дати перерву. Не забувати про відпочинок для очей, губ та язичка.
           Читання у темпі скоромовки. На кожному уроці відводиться час, коли діти вчаться читати скоромовкою. Також ми використовуємо читання навипередки, читання – «доганяйли». Саме тоді розробляється мовний та артикуляційний апарат, працюють на повну силу органи дихання, язик, губи.  Від дитини вимагаємо читати чітко і правильно.
           Проведення самозамірів читання. Під кінець читання залишати 2-3 хв., щоб провести самозаміри читання. Учень читає у своєму темпі, напівголосно, самостійно підраховує слова, записує їх кількість у блокнот, які ми називаємо «гілочкою росту».
            Використання цих резервів допоможе вчителеві навчити кожного учня читати швидко. Але не можна ставити показник швидкості читання понад усі інші якості, як виразність, емоційність, плавність, зв’язність. Читати – це значить прагнути зрозуміти текст, зуміти виділити в ньому найголовніше.
            Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів:  рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток вміння передбачати наступні літери, слово. Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%.
Вправи на удосконалення техніки читання:
1. Розширення кута зору.
У процесі читання очі рухаються стрибкоподібно. Сприйняття тексту відбувається вмить зупинки очей.
Хто читає добре, швидко – потребує менше зупинок, ніж той, хто читає повільно. Це пояснюється різною величиною кута зору. Вона визначається кількістю слів, сприйнятих читачем за час однієї фіксації: у гіршому випадку – 1-2, у кращому – 5-6 слів. 
2. Вправи на миттєве розпізнавання слова під час читання (картки-блискавки).
Це вправи з картками, де записані слова для миттєвого сприймання, розширюють поле читання, від якого значною мірою залежить швидкість. Цю роботу починають із двоскладових слів, потім пропонують трискладові, двоє – троє слів та невеликі речення. Кожна одиниця читання певної складності спочатку пропонується на рахунок «один, два, три», потім «один, два», і нарешті «один».
3. Постановка дихання.
4. Зорові і слухові диктанти:
a) зоровий диктант сприяє зіркості і уважності, необхідні для швидкого читання. Проводиться 1-2 рази на тиждень. Текст записується на дошці, причому кожне наступне речення на 1-2 букви більше від попереднього. Відкривається по одному реченню на певний час (короткий). Діти повинні уважно і швидко прочитати речення, повторити його про себе, а потім записати.
           б) слуховий диктант проводиться аналогічно зоровому диктанту, тільки речення сприймаються на слух. Чергується із зоровими диктантами.
Проводиться один – два рази на тиждень.
5. Вправи на подолання труднощів при читанні:
- попереднє пояснення і читання важких слів;
- закривати лінійкою попереднє прочитане слово;
- ритмічне постукування олівцем у ході читання.
6. Розвиток навичок передбачення.
 Розвивати в дітей вміння передбачувати необхідно з 1 класу. Для цього корисно практикувати читання слів, тексту з пропущеними буквами, потім – речення з пропущеними словами.
         7. Вправа „Фініш”.
Ця вправа для розвитку швидкості читання і вміння виділяти основну (задану) інформацію. Учитель називає текст для мовчазного читання і вказує слово або групу слів до якого діти повинні якомога швидше дочитати текст. Дочитавши до заданого слова, піднімають руку.
          8.  Робота з картками-таблицями комбінацій приголосних.
          9.  Багаторазове читання невеликого уривка з фіксуванням часу.
         10. Читання слів, в яких переставлені склади, букви.
         11. Читання з лічбою.
Учитель показує картку з новими словами, попередньо запропонувавши рахувати вголос (1,2,3…) і одночасно дивитися на слова, з’ясовуючи їх зміст. Ця вправа дає можливість подолати промовляння під час читання, задіяти слуховий апарат.
12. Види читання , що впливають на розвиток швидкісного читання:
·        Читання учнями вголос
·        Напівголосне читання
·        Мовчазне читання
·        Вибіркове читання
·        Вибіркове читання за малюнками
·        Вибіркове читання за питаннями
·        Читання в особах
·        Читання ланцюжком
·        Дати повні відповіді на питання до тексту, зачитати їх
·        Читання на одній ноті
·        Чергування голосного і мовчазного читання
·        Читання із зміною темпу
·        Читання-гудіння
·        Читання виду „Пташиний базар”
·        Зачитати питальні (окличні) речення
·        Читання тексту з першою закритою буквою у слові
·        Читання тексту з пропущеними словами
·        Читання за смужкою
·        Емоційне читання зі зміною голосу
·        Відшукування рядків та їх читання за даним планом
·        Читання в темпі скоромовки
·        Читання під музику
·        Читання абзацами
·        Читання діалогів
·        Читання слів з певною буквою (наприклад з буквою і)
·        Читання  тексту з відривом від  тексту
·        Читання напіввідкритого тексту
·        Читання з вистукування ритму
           Також важливою складовою формування швидкісного читання є систематична перевірка техніки читання. Бажано проводити перевірку наприкінці кожного місяця. Діти люблять такі перевірки, сприймають як свято, порівнюють зі своїм попереднім результатом, захоплюються тими учнями, що читають найбільше. Такий контроль запалює азарт, викликає бажання покращити свої результати.
            Збагаченню практики читання сприяє і цілеспрямоване позакласне читання. Тому слід ґрунтовно продумувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добирати тексти для окремих учнів чи групи учнів, враховуючи їх мовленнєвий розвиток.
            Процес читання нерідко утруднюється недостатнім розвитком активного словника учнів. Слухо-моторна реалізація сигналу затримується впізнаванням слова. Цей процес відбувається швидше, якщо учень знає слово, вживав його. А тому необхідно дбати про збагачення активного словника учнів, що відбувається як під час говоріння, так і під час слухання: накопичуються мовленнєві зразки (словникові, вимовні, структурно-граматичні). Тому раджу на кожному уроці проводити слухання (розповідь вчителя, читання текстів, прослуховування грамзаписів), відповідно добирати матеріал для слухання (залежно від словникового складу та змісту навчальної статті).
           Велике значення має проведення словникової роботи на уроках читання. Одним з її видів є «тлумачне» читання (читання з поясненням лексичного значення слів).
           Слід активно практикувати читання вголос, таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови, це дає  змогу  контролювати увесь  процес, при цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.
            У читанні мовчки виключається озвучування слів, що сприймаються зором. Учні роблять менше пауз, більше охоплюють знаків за одним рухом очей, тобто розширюється „поле читання”. Це прискорює читання і дає можливість вдумуватися у зміст. Однак читання мовчки в молодших школярів розвивається повільно. Тому непогано практикувати цей вид читання на кожному уроці (7-8 хвилин) з урахуванням вікових можливостей дітей. Цей вид читання використовується в первинному читанні, для одержання з тексту певної інформації, у переказі, під час добору заголовків, підготовки дітей на запитання, опрацюванні художніх засобів тощо.
          На уроках читання, як і на уроках з усіх інших предметів, необхідно дотримуюсь таких правил:
1. Ніколи і нічого не роби за учнів.
2. Став перед учнями такі завдання, з якими вони впораються. І не тому, що так їм легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знанням і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання .
        3. Уважно слідкуй за рухом кожного учня, в той же час не стаючи стороннім контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.
        4. Постійно знайом дітей з тими засобами, які винайшло людство для 6-9-ти річних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формуй в них потребу користуватися цими засобами систематично.
         Органічним компонентом навчально-виховного процесу є позакласна робота. У широкому сенсі така робота включає в себе спілкування з батьками учнів, підготовку і проведення концертів, вечорів, ранків, конкурсів, свят, екскурсій тощо, також розробки-сценарії найбільш цікавих і вдалих позакласних заходів.
         Головним результатом  роботи вчителя початкових класів є той факт, що після закінчення молодшої школи рівень знань, умінь і навичок, загальної освіченості і культури  учнів, переважна більшість яких не виявляла особливих здібностей на початку навчання, буде оцінений як високий або достатній.
6. Погляд усіх учасників навчально-виховного процесу (педагогів, адміністрації, учнів, батьків) на мету-результат сучасної початкової освіти і шляхи досягнення цього результату у сучасних умовах.

6.1. Заступник директора з НВР проводить інтерактивні вправи з метою вияву поглядів педколективу на задачі  та результати  сучасної освіти.
Прийом «Павучок».
Педагогам  пропонується описати власне уявлення про готовність школи до введення нового Державного стандарту початкової загальної освіти (робота в групах).
Прийом «Шкала проблем»
Мета: виявити найбільш пріоритетні  задачі даного періоду  в  діяльності школи.
Для цього пропонується лист із основними проблемами, серед яких необхідно вибрати:
Ø      найбільш складно розв’язувану;
Ø      першочергову;
Ø      найважливішу.
Задачі:
1.                          Розробити і затвердити план заходів щодо впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.
2.                          Привести нормативну базу школи у відповідність до вимог Держстандарту (мета, режим занять, фінансування).
3.                          Внести зміни у посадові інструкції.
4.                          Визначити список підручників і навчальних посібників у відповідності до Державного стандарту початкової загальної освіти.
5.                          Внести зміни до Положення про стимулювання працівників.
6.                          Визначити оптимальну модель організації навчально-виховного процесу, яка забезпечує організацію позакласної діяльності.
7.                          Розробити план методичної діяльності, який забезпечує супровід впровадження ДСПО.
8.                          Здійснити  підвищення кваліфікації вчителів початкових класів.
9.                          Забезпечити матеріально-технічні умови реалізації основної освітньої програми.
Прийом «Професійна стежка»
Кожна група визначає свої пропозиції щодо розв’язання окреслених вище проблем.
 6.2. «Коло відкритих думок». Заступник директора з НВР пропонує всім учасникам висловити свій погляд на мету та результати початкової загальної освіти. Кожна з груп готує заздалегідь виступ у вільній формі за питаннями:
·        Визначте, які задачі стоять перед школою?
·        Що Ви розумієте під результатом освіти?
·        Які шляхи досягнення даних результатів?
·        Які проблеми можуть виникнути при досягненні бажаного результату?
1 група («Учні») -  з теми «Школа, у якій ми хочемо вчитися»;
2 група («Батьки») – з теми «Школа, у якій ми хочемо навчати своїх дітей»;
3 група («Педагоги») -  з теми «Школа, в якій ми хочемо працювати»;
4 група («Адміністрація») – з теми «Школа, якою хочемо керувати».
            6.3. Анкетування педагогів з метою виявлення індивідуальних утруднень у період впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.
            6.4. Обговорення плану дій педколективу на 2012 рік щодо впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, прийняття рішення.
Рішення педради:
1. З метою ефективного управління якістю освіти, адміністрації школи:
  1.1.  Забезпечити методичний супровід впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти.
 1.2. Сформувати пакет методик, що дозволяють відстежувати рівень знань, умінь, навичок учнів за Державними стандартами початкової загальної освіти.
1.3. Організувти процес підготовки педагогів до реалізації оновленого змісту початкової освіти, зокрема, варіативних навчальних програм, упровадження нових технологій та методик навчання, контрольно-діагностичної діяльності відповідно до оновлених вимог навчальних програм.
 1.4. Сприяти участі педагогів початкової школи у створенні навчально-методичного забезпечення реалізації змісту Державного стандарту початкової загальної освіти.
 1.5. Провести протягом року семінарські заняття з тем «Оцінка якості навчльного процесу в школі», «Інтелектуальна обдаровансть дітей: реальність, проблеми, перспективи», «Впровадження компетентнісного підходу на всіх ступенях навчання».
2. Керівникам методичних об’єднань:
    2.1. Організувати моніторинг навчально-виховного процесу в початковій школі, зокрема, щодо ефективності впровадження Державного стандарту загальної початкової освіти.
               2.2.  Узагальнити  і рекомендувати до вивчення перспективний педагогічний досвід  з даної проблеми.
               2.3. Створити творчу групу вчителів щодо формування та впровадження  досвіду роботи  сучасних технологій навчання
3. Учителям початкових класів:
              3.1. Створювати сприятливі умови для інтелектуального, духовного, естетичного та фізичного розвитку учнів початкових класів шляхом упровадження ефективних  технологій та методик навчання, контрольно-діагностичної діяльності.
  3.2. Використовувати ІКТ  під час проведення уроків, позакласних заходів як засіб професійної мобільності та конкурентоспроможності в нових соціокультурних умовах.
  3.3. Використовувати здоров’язбережувальні технології в навчально-виховному процесі.
              3.4. Здійснювати підготовку батьків першокласників до нової соціальної ролі.
         4. Учителям інформатики, англійської мови:
            4.1. Вивчити психолого-педагогічні та вікові особливості  молодших школярів.
            4.2. Ознайомитися з особливостями змісту та методикою викладання предметів за новими програмами.

    





1 коментар:

  1. Шановні,співпрацюймо з моїм авторським сайтом "ДИТИНСТВА ТЕПЛИМИ СТЕЖКАМИ" http://knygasditjam.at.ua/,
    щоб захотілося дитинці з Вашої Болоні до нашої Оболоні бігти, щоб не обезріднилися на дармових хлібах!!!

    ВідповістиВидалити