ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 10 – 11 КЛАСІВ З ТЕМИ « ПОБУДОВА ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ»

Завдання І

1.     У тексті публіцистичного стилю ( 250 – 300 слів ) :

•   визначити тему та головну думку;
• поділити текст на смислові частини;
• визначити підтему кожної частини;
• скласти короткі тези до кожної частини;
• доповнити кожну тезу взятими з тексту фактами;
• зробити висновок

Зразок тексту

ПОЕТОМ ЗРОБИЛО ПОТРЯСІННЯ

Був березень 1920 року, коли старшина армії УНР Євген Маланюк  востаннє з'явився у своєму рідному Новоархангельську. Це степове містечко на березі Синюхи на якийсь час опинилося в руках війська Петлюри, хоча було вже ясно, що ненадовго. Він ще встиг побачитися з невісткою і сказати їй, щоб попередила Сергія, молодшого його брата, аби той заховався. Сергій був більшовиком, але Євген не хотів, щоб він загинув. Сила родового почуття виявилася дужчою за ненависть.

Та й не ненавистю, а болем, холодом відчаю, невисловленим криком була переповнена того дня душа старшини Маланюка, який знав, що додому йому вже не повернутися ніколи.

Принаймні — живим. Звідки йому було знати тоді, у березні 1920-го, що повернеться він сюди вже столітнім, що постане гранітним погруд­дям посеред свого Архангорода, неподалік від вулиці, названої його іменем, що на будинку колишнього земського реального училища в Єлисаветграді, де він учився на початку століття, з'явиться меморіальна дошка на його честь,-його, проклятого тією владою, яку встановлю­вав його брат Сергій?

У місті з дивною назвою Кіровоград відбулася Міжнародна наукова конференція «Євген Маланюк: література, історіософія, культуро­логія» -— хіба з тієї далечі 1920-го можна було прозирнути аж у кінець століття? Залишається хіба що відчайдушне вірити, що на зміну поразкам приходять перемоги, хай і трудні.

Поетом його зробило саме потрясіння поразкою. Коли викричиш свій «ярий біль» у поетичному слові — душа втишується. На якийсь час, звичайно. Бо нікуди не подітися від проклятих питань: чому і цього разу, ледве зіп'явшись на ноги, українська нація була поглинута стихією підкорення? Де причини саме такого її історичного фатуму?

Думка Євгена Маланюка весь час оберталася навколо двох явищ, які визначили українську долю у 1917—1920 роках. Одне з них — біль­шовизм, привнесений іззовні, але не без успіху висіяний і на україн­ському полі,

Друге явище, яке було предметом постійних болючих роздумів нью-йоркського інженера Євгена Маланюка, - малоросійство.

Таким уже був хрест Євгена Маланюка.....йому судилося бути «ук­раїнським Єремією», прокляття якого мали випекти рабську кров у співвітчизників, щоб силу нашому національному організмові давала кров здорова» дужа, горда. Йому нелегко було говорити холодним тоном історика. «Ярий крик» викрешував публіцистичні тони, а зосе­редженість на одній великій думці-пристрасті оберталася катего­ричністю й часом однозначністю присудів чи оцінок.  Але  ми повинні розуміти, що другою стороною цієї безжальної національної самокри­тики була любов: любов-відчай, любов-мука, любов-ностальгія,

Був він, отож, ще й українським Овідієм, і чи є в нашій поезії ще одна така пронизлива ностальгійна нота, як у ліриці Євгена Маланюка?

Можливо, колись настане час, коли Україна матимиме свій Націо­нальний Пантеон, у якому знайдеться місце для її великих вигнанців — Михайла Драгоманова, Володимира Винниченка, Євгена Маланюка

( Із журналу)

2. Скласти оповідання на самостійну обрану тему, згадавши його побудову :

• Оберіть тему, з якою найбільше обізнані
• Сформулюйте основну думку
• Визначте, які життєві епізоди, факти дійсності можуть лягти в основу оповідання
• Продумайте сюжет
• Продумайте описи, які ви включите в оповідання

Завдання ІІ

1.     Написати твір – роздум на тему : « Життя! У ньому стільки переконуючої сили і повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість»   ( А. Любченко ):

• сформулювати тезу;
• навести 2 – 3 приклади, які найкраще аргументуватимуть ваші міркування;
• проілюструвати свої думки посиланнями  на приклади з художньої літератури;
• сформулювати висновки.

2.     Дати оцінку історичній події (на ваш вибір) ХХ століття, розподіливши її на частини та вказавши на проблему, яку ви порушуєте. 

Завдання ІІІ

1.     Написати роздум – пояснення про те, як ви розумієте висловлювання

     Володимира Черняка : « Я – людина, і це мене багато до чого зобов’язує »:

•      сформулюйте тезу;
•      наведіть два – три переконливі  докази, які найкраще аргументуватимуть ваші міркування;
•      посилайтесь на приклади з художньої літератури (укажіть проблему, порушену письменником, назву твору, художній образ, через який проблему розкрито);
•      посилайтесь на історичні факти або випадки з життя;
•     зробіть власні висновки.

2.     На основі тексту С.Васильченка «Шлях із безвиході» зробити наступні завдання:

Зразок тексту

ШЛЯХ ІЗ БЕЗВИХОДІ

Подивився хлипнівський маляр на Тарасові малюнки та й каже: «Еге-ге, козаче! Та з тебе буде маляр, та ще й путній маляр... Щоб не було од панів нарікання, що я, не спитавшись, беру до себе в науку їхніх кріпаків, сходи ти спершу у Вільшану до управителя, хай дасть записку на дозвіл».

Не чув на себе лиха Тарас, — біг до Вільшани, землі не чуючи під собою... Побачив здалеку високі палати. Забилося серце, мов щось по­чуло на себе...

Ох, палати, палати... Бодай ви уже й терном були позаростали.

Панська контора. Управитель пана послухав хлопцевої мови та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба». — «Нащо ж я вам?» — «Оддамо тебе в кухню до кухаря». — «А як я хочу в маляри?» Засміявся управитель, засміявся писар, всі, хто був у конторі. Видно, що ще не учений. «Забув, що кріпак». Управитель, пересміявшись: «Ось як нагодуємо ми тебе кашею, то будеш дякувати й за кухаря».

Раптом одчув Тарас, що він — зв'язаний, і не зараз, а давно вже. Спробував борсатись — аж на ньому залізні ланцюги. Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють... Раніш ці розмови не дуже  вражали хлопця — хотілось радощів, і він одганявсь од них, як од мух. Тепер лягли вони на нього всією страшною своєю вагою. Раб...., невільник, довічний попихач. Не минеш того, не викрутишся. Сонце йому потьмарилось і світ потемнів, почорніло якось село, небо синє – і те помарніло... Прощай, малярство, Оксана, все... Стрепенувся, і в грудях забилось, в голові замутило. Коли так... Тарас чув, що багато пан сільських людей то там, то там не видержували панщини і накладали на себе руки. Тільки дарма він рівняв їх до себе. Коли він прибіг до глибокого ставу і став над ополонкою, ноги в нього затремтіли, і якась не­відома сила, здалося — Оксана, так турнула його од ополонки, що він летів від неї, аж спотикався. Перед очима встали затурбовані, злякані обличчя сестри Катерини, Оксани, що, здавалось, казали: «Що це тобі, Тарасе!» Пригріло, осміхнулось сонце, як мати, і він одчув, що зв'яза­ний з ним, із  життям, такими мотузками, що ніколи не вистачить у нього сили перервати їх...

Примарилось, як темного вечора зіходить над селом золота зоря...

Хтось шепоче:

— Це твоя... а ти, дурний, хотів...

Натовпом плинули думки.

Пригадалось малярство, мрії, і з нутра стала підійматись якась могуча, міцна сила, що прагне боротьби... та гаряча, таємна, невиразна надія, що з нього вийде... мусить вийти... «Тарасе, .що це тобі прийшло в голову... Тебе ж на щось буде треба!» І Шевченкові стає соромно сест­ри, Оксани, себе самого... і він починає виправдовуватись: «Та то я так тільки, спробувати, як воно...»

Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся...  Він сів на перила гребельки і заплакав,

«Важко жити, а як же хочеться жить...»

                  (За С. Васильченком)

1.     Докладно перекажіть текст (усно).
2.     Що, на вашу думку, допомогло Тарасові подолати відчай і не зради­ти свою долю? Скласти свій текст – міркування.
3.     Доповніть переказ роздумом на тему: «Яку людину можна вважа­ти сильною?»