Шкільне методичне об’єднання – школа становлення і удосконалення педагогічної майстерності вчителя

Свого часу К.Ушинський писав: “… у вихованні все повинне ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання”. Ці слова залишаються актуальними і сьогодні, особливо в умовах переходу загальноосвітньої школи на новий зміст, структуру і термін навчання. Основна роль вчителя сьогодні – не лише дати певну суму знань учневі, а й навчити його вчитися, самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці, тобто формувати компетентності як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості На формування якісно нового педагога налаштована вся система методичної роботи, тобто система взаємозалежних дій та заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації професійної майстерності кожного вчителя і вихователя, на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу, школи в цілому. Безпосередньою метою методичної роботи в школі є підвищення рівня педагогічної майстерності вчителя і педагогічного колективу. Уся методична робота в закладі освіти здійснюється через діяльність методичних об’єднань. Шкільне методичне об’єднання є найдавнішим видом учительської співдружності. Традиційно в одне методичне об’єднання входять педагоги-предметники однієї навчальної дисципліни або певного циклу. Традиційно в школі працюють методичні об’єднання вчителів початкових класів, класних керівників, вчителів суспільно-гуманітарного та природничо-математичного циклів. За наявності трьох і більше педагогів одного фаху або споріднених (наприклад, вчителів української мови і літератури, зарубіжної літератури, іноземних мов) доцільно створювати окреме методичне об’єднання. Це дасть можливість підвищити ефективність їхньої діяльності, створити сприятливі умови для обміну думками, досвідом. Невиправданою є практика створення методичного об’єднання вчителів певного циклу предметів, наприклад, суспільно-гуманітарного з кількістю більше 10 осіб. Враховуючи конкретні умови конкретної школи, можна варіювати організаційні форми об’єднання вчителів. Існує практика створення в загальноосвітніх навчальних закладах динамічних методичних об’єднань вчителів, в основі яких – кваліфікаційні категорії педагогів. Наприклад, вчителі вищої та першої кваліфікаційних категорій об’єднуються у “Школу вищої педагогічної майстерності”, другої – “Школу вдосконалення майстерності”, вчителі-початківці – “Школу становлення молодого вчителя”. Важливим і водночас складним є питання про участь у роботі методичних об’єднань тих вчителів, котрі викладають два і більше предметів. Робота педагога у складі кожного з методоб’єднань може призвести до перевантаження. Тому доцільніше, щоб вчителі самі обирали те методоб’єднання, в роботі якого вони будуть брати участь упродовж навчального року. З інших предметів вони підвищуватимуть свій фаховий рівень шляхом самоосвіти або, працюючи в творчій динамічній групі, зосереджуватимуть увагу на вивченні однієї навчально-методичної проблеми з подальшим впровадженням її у шкільну практику. Основною метою діяльності шкільного методичного об’єднання є: залучення вчителів до інноваційної, пошукової діяльності, розвиток творчої ініціативи педагогів-предметників, виявлення і поширення найбільш ефективних форм та методів їхньої роботи. Теми, проблематика засідань відображають сучасні актуальні питання щодо здійснення навчально-виховного процесу реалізації навчально-методичної проблеми, над якою працює колектив школи. Через планування висвітлюються питання роботи з молодими вчителями, обдарованими дітьми, організації та проведення позакласних заходів, самоосвіти педагогів. Людство завжди успішнішо розвивалося шляхом самоосвіти. Г. Спенсер Самоосвіті надаємо дуже велике значення. Педагоги систематично працюють із нормативними документами, вивчають науково – методичну літературу, впроваджують у практику школи положення, рекомендації щодо розвитку основних груп компетентностей школярів. Відповідно до шкільної програми педагогічної діагностики актуальними залишається питання «Навчальний кабінет – творча лабораторія вчителя». З цією метою засідання МО, робочі наради вчителів проводяться у предметних кабінетах, укомплектованість яких представляють їх завідувачі. Практикуються нові, нетрадиційні форми проведення засідань методичних об’єднань, зокрема, спільних відкритих засідань, “методичних мостів” тощо. Актуальним питанням залишається форма проведення засідання шкільного методичного об’єднання. Нинішній день вимагає нетрадиційних підходів до проведення засідань методичного об’єднання у вигляді “круглих столів”, методичних консиліумів, рингів, педагогічних вернісажів, олімпіад, ділових ігор, дебатів тощо. Однією із сучасних форм організації роботи з вчителями є так звані “малі методичні об’єднання” – творчі, динамічні групи, які створюються з метою впровадження досягнень педагогічної науки, передового досвіду в навчально-виховний процес. Робота творчої, динамічної групи над однією певною проблемою дає змогу її членам поглиблено вивчати рекомендації педагогічної науки, випробовувати їх, вносити необхідні корективи, цілеспрямовано впливати на навчально-виховний процес. Рекомендуємо створювати такі “малі методичні об’єднання” вчителів із сучасних проблем навчально-виховного процесу з числа вчителів, що викладають нові предмети в структурі 11-річної школи, апробують нові підручники. Методична робота здійснюється на діагностичній, прогностичній основі, щорічно відстежується результативність методичної роботи. Процес планування повинен здійснюватися на діагностичній основі шляхом проведення щорічно у квітні-травні анкетування та його ретельної обробки. Результати анкетування дають можливість визначити проблемні, “вузькі” місця в професійній та фаховій діяльності вчителя, побачити шляхи удосконалення форм і методів роботи із педагогами, обрати тематику навчально-методичної проблеми, спланувати індивідуальну роботу з кожним із педагогів. Іншою умовою успішного планування є його здійснення за принципом “знизу доверху”, тобто обов’язковим є індивідуальний план роботи вчителя, розділи якого повинні співпадати з відповідними розділами плану роботи методичного об’єднання. Запропоновані заходи кожним вчителем лягають в основу плану роботи методичного об’єднання. Це забезпечить реальність їхнього виконання, застереже від формалізму в роботі. Планування здійснюється в довільній формі, але обов’язково охоплює наступні питання: робота над методичною проблемою школи, з обдарованими дітьми, молодими вчителями, організації позакласної, дослідницької, пошукової роботи вчителів, їхню самоосвіту тощо. Впорядкування матеріалів роботи шкільного методичного об’єднання здійснюється у методичному портфоліо, яке включає: – чітке формулювання проблеми, над якою працює методичне об єднання; – паспорт шкільного методичного об’єднання; – план роботи методичного об’єднання; – матеріали засідань методичного об’єднання; – матеріали позакласних заходів: предметних декад, “круглих столів”, конференцій тощо; – матеріали роботи з обдарованими дітьми: заходи вчителів щодо роботи з талановитою молоддю, матеріали шкільних предметних олімпіад ; – матеріали роботи з молодими вчителями; – аналітичний звіт про роботу шкільного методичного об’єднання, самозвіти членів методичного об’єднання за навчальний рік; –моніторингові дослідження різних аспектів роботи методичного об’єднання. Одним із результатів роботи шкільних МО є проведення предметних декад. Під час проведення декад застосовуються інтегровані позакласні заходи, нетрадиційні форми проведення уроків, «Ярмарок питань», конкурси предметних газет, творчих робіт учнів. Таким чином, удосконалення та осучаснення змісту методичної роботи в школі допоможе уникнути формалізму в роботі з педагогами, забезпечить творчу ініціативу вчителя, удосконалення його професійної та фахової майстерності.