План проведення педради
- Виступ заступника директора з НВР «Читання як стратегічно важлива компетентність для сучасної молодої людини» :
а) сучасні підходи до трактування читання як складного виду діяльності;
б) опанування читацькими стратегіями як спосіб формування комунікативної компетентності.
2. Виступ бібліотекаря «Моніторинг читацької активності учнів школи».
3. Виступи вчителів початкових класів, суспільно-гуманітарного, природничо-математичного циклів щодо практичного застосування стратегій читання на уроках у різних класах.
Виступ заступника директора з НВР
Суспільством усвідомлено значення неперервної освіти, пов’язаної з необхідністю для людини змінити кілька видів діяльності протягом життя. Уміння читати вже не може вважатися здатністю, що набувається в ранньому шкільному віці і зводиться лише до оволодіння технікою читання. Адже ще донедавна помилково вважалося, що навчати читання потрібно лише у початкових класах. Сучасна лінгводидактика спростовує це хибне твердження. Так, у Рекомендаціях щодо викладання української мови зазначається, що ”неодмінною умовою власне мовленнєвого і загального розвитку учнів є вдосконалення їхніх читацьких умінь. Саме тому серед навчальних досягнень учнів 5-11-х класів з української мови читанню як одному з видів мовленнєвої діяльності відводиться неабияка роль”. Українські вчителі на уроках української мови оцінюють рівень читання мовчки за допомогою тестів, результати цього оцінювання зазвичай мають високі показники. Проте очевидно, що до грамотності читання в Європі ставляться інші вимоги. Що ж розуміють у сучасному світі під грамотним читанням?
Уміння, що оцінюються при вимірюванні грамотності в читанні, становлять 3 групи:
- знаходження в тексті заданої інформації;
- інтерпретація тексту;
- рефлексія та оцінка тексту.
Сучасні українські вчені теж стверджують, що читання – це не лише проста навичка, це складний вид діяльності, що включає в себе орієнтування у потоках інформації, сприймання та розуміння змісту тексту, його осмислення і засвоєння, а також подальше використання прочитаного у повсякденному житті, навчальній та професійній діяльності для досягнення власних цілей.
У літературі можна виділити два підходи до характеристики читацької діяльності. Умовно їх називають когнітивним та комунікативним.
Представники когнітивного підходу розглядають читання як складний вид пізнавальної діяльності, що включає смислове сприймання повідомлення, розумову переробку та інтерпретацію інформації, що здобувається з тексту. А.Е.Минько, Е.В. Минько, визначаючи суть читання указують, що це інформаційний процес сприйняття, переробки, перекодування, розуміння і запам’ятовування різних символів і текстів за допомогою зорового аналізатора.
Комунікативний підхід до читання передбачає розгляд його як специфічної форми спілкування автора і читача за допомогою друкованого повідомлення.
Процес спілкування за посередництвом читання не завершується розумінням тексту. Він продовжується прийняттям якогось рішення з боку читача, яке веде до вдосконалення його особистості.
Читання за принципом володіння. Для нього є характерним засвоєння основних думок автора, котрі читач може за необхідності відтворити. Таке читання, за словами психолога, не викликає продуктивної реакції; текст просто «ковтається», як ковтається телевізійне шоу, або хрустка картопля, яку ми жуємо, дивлячись телевізор. Читачі, що надають перевагу такому способу читання, нагадують добре інформованих гідів у музеї.
Люди, які читають за принципом буття, в процесі читання подумки ведуть бесіду з її автором, звертаються до нього із запитаннями, відмічають наявні у тексті суперечності. У результаті вони можуть повністю зрозуміти зміст книги, а іноді навіть глибше, ніж здатен зробити це сам автор, якому все, що він написав, здається важливим.
Учені по-різному підходять до класифікації видів читання. Так, беручи за основу мету і завдання, які ставлять перед собою читачі, М.Зиганов виділяє такі види читання: оглядове, аналітичне, вибіркове, пошукове, К.Й Щербакова: читання-перегляд, вибіркове, повне(з переробкою, записами), Н.М.Шанський, І.Л.Резніченко, Т.С.Кудрявцева: ознайомлювальне, оглядове(вибіркове), пошукове, вивчальне, Б.С.Алякринський: сюжетне, фіксувальне, вдумливе(роз’яснювальне), критичне, творче, Б.Г.Йоганзен, Ф.Ф.Шемахов виділяють 3 види способів читання: перший– вибіркове і суцільне; другий-поверхове і поглиблене( за ступенем заглибленості у зміст); третій –активне і пасивне(за наявністю критичної оцінки читача). Подібну класифікацію пропонує Ф.І.Піддубний, додаючи до неї ще такі способи: оглядове, повільне і повне.
Для успішного володіння читанням як видом мовленнєвої діяльності вчитель повинен сформувати в учнів низку умінь, серед них Г.Т.Шелехова виділяє такі: зосереджувати увагу на певних питаннях змісту прочитаного; передбачати під час читання те, про що йтиметься далі; визначати ключові слова; вичленяти основну думку висловлювання; відділяти головну інформацію від другорядної; знаходити зайву інформацію, зайві деталі в прочитаному; ставити запитання в процесі сприймання тексту; робити висновки і формулювати їх своїми словами; критично оцінювати одержану інформацію, реагувати на неї та використовувати в різних життєво необхідних ситуаціях. Як бачимо, більшість із цих умінь є необхідними і для навчання конспектування.
Зауважуючи, що осмислити текст – це не просто виділити смислові частини, а передусім вирішити проблемні ситуації, Л.П.Доблаєв виділяє найбільш поширені прийоми осмислення тексту: постановка запитань до себе, пошук відповідей на них; постановка запитань-припущень; антиципація плану викладу; антиципація змісту; повернення подумки (рецитація); критичний аналіз й оцінка тексту. Експериментальні дослідження засвідчили, що після навчання учнів цих прийомів у розгорнутому вигляді, потому, коли умови читання наблизились до природніх, у досліджуваних виникав „стан розумової напруги і готовності”, що і має бути вироблене у читача.
У вітчизняній та зарубіжній лінгводидактиці є низка напрацювань щодо формування різних читацьких стратегій, опанування яких значно покращить, на думку дослідників, якість опрацювання прочитаного тексту. Опанування стратегій відбувається переважно у групах або парах, що дозволяє виробляти в учнів не лише мовленнєву, а й комунікативну компетентність.
Перш ніж пропонувати учням перелічені нижче стратегії, слід ознайомити читачів з прийомами діалогічної взаємодії з текстом :
· Прогляньте текст, налаштуйтесь на діалог з автором. У процесі читання ставте проблемні запитання до тексту.
· Читаючи текст, ведіть діалог з автором, ставте запитання до тексту, висловлюйте власні коментарі.
· Прочитайте текст, ведучи діалог з автором. Попрацюйте у парах, продумуючи проблемні запитання до тексту. Приклади запитань:
- Яким чином можна використати для…?
- Що мається на увазі під…?
- Чому важливо?
- Що, на ваш погляд, є причиною?
- Як, на вашу думку, подивився б… на запитання…?( за Н.В.Чепелєвою)
Стратегія №1. Спрямоване читання
Мета. Формувати уміння цілеспрямовано читати навчальний текст,ставити проблемні запитання, вести обговорення в групі.
1. Актуалізація.
Прийом «Асоціативний кущ»: учитель пише ключове слово або заголовок тексту, учні неперервним потоком висловлюють свої асоціації, учитель записує. Використання цього прийому дозволяє актуалізувати знання, мотивувати наступну діяльність, активізувати пізнавальну діяльність учнів, налаштувавши їх на роботу.
1. Учні мовчки читають невеликий за обсягом текст або частину тексту, зупиняючись на вказаних місцях.
2. Учитель ставить проблемне запитання за прочитаним.
3. Відповіді кількох учнів обговорюються в класі.
4. Учні роблять припущення щодо подальшого розвитку подій.
Стратегія №2. Читання в парах – узагальнення в парах
Мета. Формувати уміння, виділяти головне, узагальнювати прочитане у вигляді тези, ставити проблемні запитання, здійснювати еквівалентні заміни.
1. Учні читають мовчки обраний учителем текст або частину тексту.
2. Учитель об’єднує учнів у пари і дає чіткий інструктаж: кожен учень почергово виконує дві ролі: доповідач - читає і узагальнює зміст у вигляді однієї тези; респондент – слухає доповідача і ставить йому два запитання по суті. Далі відбувається зміна ролей
3. Учитель залучає учнів до обговорення.
Стратегія №3. Читаємо та запитуємо
Мета. Формувати уміння вчитися самостійно працювати з друкованою інформацією, формулювати запитання, працювати в парах.
1. Учні мовчки читають запропонований текст або частину тексту, визначену вчителем.
2. Учні об’єднуються в пари і обговорюють, які ключові слова варто визначити в прочитаному.
3. Один із учнів формулює запитання, використовуючи ключові слова, інший – відповідає на нього.
4. Обговорення ключових слів, запитань і відповідей у класі. Корекція.
Стратегія №4. Щоденник подвійних записів
Мета. Формувати уміння ставити запитання під час читання, критично оцінювати інформацію, зіставляти прочитане з власним досвідом.
1. Учитель дає учням інструктаж поділити зошит на дві частини.
2. У процесі читання вони повинні у першій частині записати моменти, які вразили, здивували, нагадали про якісь факти, викликали асоціації; у другій – лаконічно написати коментар: чому саме цей момент здивував, які асоціації викликав, на які думки наштовхнув.
Стратегія №5 . Читання з позначками
Мета. Формувати уміння читати вдумливо, оцінювати інформацію,,формулювати слова автора іншими словами.
1. Учитель дає учням завдання позначити на полях позначками інформацію, за таким алгоритмом:
R
|
знайома інформація
|
+
|
нова інформація
|
---
|
я думала(в) інакше
|
?
|
це мене зацікавило(здивувало), хочу дізнатися більше
|
2. Ця стратегія дає змогу вчителеві створити клімат, що відповідає активній навчальній діяльності, а учневі класифікувати інформацію, формулювати думки автора іншими словами, навчитися вдумливо читати…
Стратегія №6. Читання зі складанням діаграми Ейлера-Венна
Мета. Формувати навички порівняння і класифікації, структурування інформації.
1. Учні читають текст, уважно аналізуючи його.
2. Учитель ставить завдання порівняти два чи більше об’єкта, дані порівняння записати у вигляді діаграми Ейлера-Венна.
Стратегія №7. Сенкан
Мета. Розвивати уміння учнів визначатися з ключовими поняттями прочитаного, головними ідеями, синтезувати отримані знання, виявити творчі здібності.
1. Учитель пропонує учням написати сенкан за ключовим словом тексту, який було опрацьовано.
Сенкан – «білий вірш», слоган з п’яти рядків ( від фр. сing – п’ять), у якому синтезовано інформацію. Структура сенкану:
1. Іменник (тема)
2. Два прикметника (опис)
3. Три дієслова (дія)
4. Фраза з 4 слів (ставлення)
5. Іменник (перефразування теми)
Зразок сенкану
1. Шевченко
2. Великий і геніальний
3. Учить, пророкує, закликає
4. «Став володарем у царстві духа»
5. Кобзар
4. Рішення педради :
4.1. Учителям-предметникам :
- вибирати найбільш раціональні види читання для засвоєння учнями нового матеріалу;
- формувати в учнів інтерес до читаня шляхом впровдження ефективних форм і методів роботи з текстом;
- визначати характер діяльності різних груп учнів під час роботи з підручником;
- передбачати можливі труднощі учнів у тих чи інших видах навчальної діяльності;
- збільшувати рівень самостійності учнів у читанні по мірі їх просування вперед;
- організовувати різні види діяльності учнів з метою розвитку у них творчого мислення;
- навчати самоконтролю і самоорганізації в різних видах діяльності.
4.2. Бібліотекарю школи:
- на бібліотечних уроках, виховних заходах формувати інтерес учнів до читання;
- здійснювати моніторинг читацької активності учнів
