14 груд. 2011 р.

ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Постановка проблеми. Літературне читання – один із основних предметів у системі початкової освіти. Поруч із рідною мовою він формує функціональну грамотність, сприяє загальному розвитку і вихованню дитини. Якість читання забезпечує результативність навчання з інших предметів початкової школи.
 Сучасний стан читання школярів не задовольняє ні школу, ні суспільство. Багато учнів не розуміють змісту тексту, особливо в процесі його читання мовчки, читають вголос повільно, технічно недосконало, невиразно. Більшість учнів насилу розуміють і запам'ятовують умову арифметичної задачі, граматичне правило і завдання при одноразовому читанні, не можуть вичленувати основне в тексті. Головна причина такого явища – низький рівень якості читання.
Пріоритетною метою навчання читанню у початковій школі є формування читацької компетентності молодшого школяра, усвідомлення себе як грамотного читця, здатного  використовувати дані навички для самоосвіти. У Державному стандарті загальної початкової освіти читацька діяльність розглядається  як «комунікативна мовна пізнавальна діяльність, спрямована на сприйняття, осмислення і відтворення прочитаного» [1].
Це вимагає від педагога особливої уваги до своїх учнів – вивчення їх індивідуальних особливостей і навчальних можливостей, встановлення пізнавальних потреб та інтересів, визначення перспектив особистісного розвитку, передбачення і подолання труднощів у навчанні тощо. Безперечно, що за таких умов активізується діагностичний компонент у професійній діяльності вчителя початкових класів, тому важливим шляхом удосконалення читацької компетентності молодших школярів є застосування моніторингових досліджень.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що ґрунтовні та принципово нові підходи до навчання грамоти і формування читацької діяльності молодшого школяра досліджують багато вчених. Зокрема, академік Едигей В.М., автор освітніх технологій, спрямованих не на швидкість, а на техніку читання;  Єфросиніна Л.О., Оморокова М.М., що обґрунтовують проблему літературного читання; Мельник О.М., який розкриває діагностичну діяльність учителя початкової школи, виділяє форми і методи діагностики розвитку учнів .
Якість  читання є найважливішим чинником, який впливає на успішність тих, хто навчається. У процесі читання удосконалюються оперативна пам'ять і стійкість уваги. Від цих двох показників, у свою чергу, залежить розумова працездатність. У науково-методичній статті В.М.Зайцева «Резерви навчання читанню» розкрита важливість оптимального читання [2, 10].  Оптимальне читання - це читання із швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150 слів в хвилину. Саме до такої швидкості пристосувався за багато століть артикуляційний апарат людини, саме при цій швидкості досягається краще розуміння тексту. І вже в початкових класах втрачається 60-70%  учнів із високим рівнем навчальних досягнень -  вони не можуть вчитися успішно, оскільки при переході в п'ятий клас, збільшується об'єм інформації, а низька техніка читання не дозволяє засвоювати матеріал.
Актуальність проблеми та об'єктивна потреба у впровадженні моніторингу якості читання визначили мету цієї роботи.
Завдання  статті:
- аналіз освітньої практики щодо розвитку і формування читацьких навичок учнів початкової школи ;
- виділення освітніх прийомів, спрямованих на розвиток і формування усвідомленого читання;
- показ результатів апробації освітніх прийомів, спрямованих на розвиток і формування усвідомленого читання.
Основні матеріали дослідження, обґрунтування отриманих результатів.
Вимоги Державного стандарту початкової загальної освіти орієнтують на зміни в підходах до формування навичок читання і вимог до його перевірки.
Навички читання особливо ретельно перевіряємо в 1-2 класах, при цьому особливу увагу приділяємо передусім таким показникам, як спосіб читання і розуміння прочитаного. Сформованість цього компонента перевіряємо індивідуально, при цьому звертаємо увагу на кількість і характер помилок : помилки при заміни, спотворенні, перестановці складів при читанні, як правило, повторюються і свідчать про недостатнє засвоєння звукового аналізу.
У період навчання грамоті відпрацьовуємо як орфографічне так і орфоепічне читання. Перехід від орфографічного читання до орфоепічного не можна затримувати, але не можна і штучно переривати, підпорядкувавши календарним термінам. Цей перехід має бути індивідуальний для кожної дитини, оскільки занадто рання, примусова відмова від орфографічного читання призводить до спроб читати навмання  і позначається згодом на формуванні орфоепічних умінь, затримка ж орфографічного читання призводить до утруднень в розумінні змісту прочитаного тексту.
Тексти, що використовуються в ході перевірки техніки читання, відповідають наступним вимогам: мають прозору сюжетну основу; складаються  з речень нескладної конструкції; не включають до свого складу діалоги, просторові описи; складаються із слів, знайомих дітям (прочитаних ними раніше у складі інших текстів). Для перевірки навичок  читання підбираємо не лише художні, але і навчальні тексти,  поетичні твори.
 Щомісячне відстеження техніки читання дає можливість педагогові судити про результативність своєї роботи по формуванню якості читання. Систематична фіксація  результатів на графіку або в таблицях сприяють корекційній індивідуальній роботі з учнем, яка завжди приносить  позитивні  результати.
Доведено, що розвиток мови і техніки читання тісно пов'язаний із розвитком грамотності учнів. Забезпечення моніторингу якості читання на початковому етапі навчання грамоті має актуальне значення. 
З метою вдосконалення якості читання ефективними вважаємо застосування вправ, спрямованих на розвиток чіткості вимови, вироблення уваги до слова і його частин, розвиток оперативного поля читання і пам'яті.  Результатами апробації освітніх прийомів, спрямованих на розвиток і формування усвідомленого читання, являються наступні уміння роботи з текстом:
·        уміння підбирати до кожного заголовка відповідну частину тексту;
·        уміння визначати смислову структуру тексту, зв'язки смислових частин через схеми, малюнки;
·        уміння розуміти текст на різних рівнях :
- розуміння предметного змісту тексту (факти, події);
- розуміння загального змісту;
- розуміння прихованої думки (підтексту), тобто основної думки  тексту;
- визначення особового ставлення до прочитаного.
Проблема формування якості читацьких навичок дуже багатогранна і потребує подальших досліджень за такими напрямками: метод моделювання на уроках читання, аналіз художнього тексту учнями початкової школи.
Висновки.  Проблема розвитку мовлення та формування якості читання може бути вирішена шляхом систематичного відстеження способів, правильності та розуміння прочитаного учнями початкових класів. У ході уроків читання повинно забезпечуватися повноцінне сприйняття твору, розуміння учнями тексту і специфіки його літературного жанру; формуватися особиста позиція (ставлення) читача до літературного твору, що вивчається; розширюватися  круг читання учнів, забезпечуватися формування читацьких умінь. При цьому через усі уроки повинна проходить лінія мовного розвитку дитини.
Література
1.     Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ww.osvita.donetsk.ua.
2.     Зайцев В.Н. Резервы обучения чтению/ В.Зайцев // Начальная школа. –  1990. – №2. – С.10-15
3.     Мартиненко С.М. Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи: навчально-методичний посібник/ С.М. Мартиненко.- К.: Сім кольорів, 2010. – 262с.